-  валюту звітності та одиницю її виміру;

-  відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду;

-  облікову політику підприємства та її зміни;

-  консолідацію фінансових звітів;

-  припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

-  обмеження щодо володіння активами;

-  участь у спільних підприємствах;

-  виявлені помилки минулих років та пов'язані з ними коригування

-  переоцінку статей фінансових звітів;

- іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідним положеннями (стандартами).

  Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у фінансовій звітності, включає:

1) назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адресу його офісу);

2) короткий опис основної діяльності підприємства;

3) назву органу управління, у віддані якого перебуває підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії;

4) середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

Таким чином, якщо керівництво підприємством слабке в сфері маркетингу, роботи з кадрами та виробництві, не розвиваються у фінансових звітах, вони будуть неспроможні оцінити ефективність своїх дій, а підприємство не буде мати успіху. Кожний, втягнутий у сферу керівництва підприємницькою діяльністю, повинен знати, як інтерпретувати ці звіти.

2.                      Способи оброблення фінансової інформації

Фінансовий менеджмент є невід’ємною складовою загальної системи управління підприємством. Якість та оптимальна кількість інформації, що використовується для прийняття управлінських рішень, досить помітно впливає на обсяг витрачення фінансових ресурсів, рівень прибутковості, ринкову вартість підприємства, альтернативність вибору інвестиційних проектів і наявних фінансових інструментів.

Неповна інформація не дає можливості отримати уявлення про об’єкт, що його вивчають. Надлишок інформації не дає змоги винайти єдине раціональне рішення.

Фінансова інформація повинна підлягати певному обробленню перед подачею її користувачам.

До основних способів оброблення фінансової інформації відносять:

• при горизонтальному аналізі (який дає змогу виявити відхилення статей звітності порівняння з іншим періодом), це – групування відносні величини, аналіз коефіцієнтів;

• при вертикальному аналізі (який дає змогу визначити частку окремих статей звітності в сумі), це – порівняння, середні величини, аналіз динаміки показників.

Широке використання у фінансовому аналізі знайшли групування інформації, тобто поділ загальної сукупності показників, що їх вивчають, на однорідні групи за відповідними ознаками.

Залежно від завдань аналізу використовують типологічні, структурні або факторні групування.

Типологічні групування використовують для розділення усієї сукупності первинних даних однорідні групи та класи.

Структурні групування використовують для вивчення внутрішнього складу сукупності однієї групи чи класу.

Факторні групування служать для встановлення причинно-наслідкових зв'язків між ознаками, що їх вивчають, і виявлення тих, які впливають па зміну факторів.

Практично всі форми фінансових звітів побудовані так, що групування за різноманітними ознаками становлять основу самих таблиць.

Відносні величини  – це показники, що характеризують повне економічне явище і відображають співвідношення між абсолютними величинами, які є ознаками цього явища. Відносні величини і використовують для характеристики рівня виконання бюджету (плану), інтенсивності змін за аналізований період тощо. Відносні показники вимірюють у коефіцієнтах, процентах, проміле, індексах, балах та складних натуральних одиницях, якщо зіставляють різнойменні показники.

Коефіцієнти – це математичне вираження зв’язку одного показника з іншим.

Коефіцієнти являються основним інструментом фінансового аналізу. Вони допомагають встановлювати зв’язки між різними цифрами в фінансових звітах. При використанні коефіцієнтів суб’єкт фінансового аналізу може не тільки оцінити поточне фінансове становище підприємства, але й передбачити кредиторів та інших осіб, які звично використовують їх для оцінки діяльності компанії.

Порівняння  – найбільш ранній та найрозповсюдженіший метод фінансового аналізу. В процесі порівняння здійснюємо зіставлення двох явищ для виявлення подібності або відмінності між ними. Існує декілька форм порівняння:

-  зіставлення фактичних та планових показників;

-  порівняння даних поточних періодів з аналогічними періодами в минулому;

-  порівняння з даними інших господарських одиниць;

-  порівняння із середніми даними;

-  порівняння з нормативами.

Використання методу порівняння можливе лише за дотримання певних умов, що характеризують об'єкти аналізу, а саме: використання однакових часових інтервалів, зіставлення цін, однакових методик за якими обраховані показники, тотожності структури об'єктів дослідження тощо.

Середні величини застосовують, коли необхідно видiлити  загальні ознаки із сукупності, відобразити загальні кількісні властивості явищ. Середня величина відображає те спільне, характерне, що об'єднує якісно однорідну сукупність показників певного економічного явища.

Однак воно має і свої недоліки. По-перше, це згладжування індивідуальних ознак, коли для детальнішого аналізу середні слід доповнювати даними про окремі розсіювання показників за їх середньою величиною.

Динаміка показників  – це ряди послідовних показників, що характеризують зміну економічних явищ у часі. Вони дають змогу виявити закономірності економічного розвитку й відтворити його у цифровій формі.

Фінансова звітність – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Фінансова звітність підприємства включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів. Для суб’єктів малого підприємства встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати.

Для забезпечення достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію активів і зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Підприємства зобов’язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, органам виконавчої влади (органам Державного комітету статистики України). Квартальна фінансова звітність подається не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним періодом, річна – не пізніше 20 лютого наступного за звітним роком. Фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці.

Під комерційною таємницею підприємства мають на увазі відомості, пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю, що не є державною таємницею, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам.

До відомостей, які не становлять комерційної таємниці, відносяться:

-  установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;

-  інформація за всіма встановленими формами державної звітності;

-  дані, необхідні для перевірки, обчислення та сплати податків та інших обов’язкових платежів;

-  відомості про чисельність та склад працівників, їх заробітну плату в цілому та за професіями і посадами, а також наявність вільних робочих місць;

-  документи про сплату податків і обов’язкових платежів;

-  інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров’ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

-  документи про платоспроможність;

-  відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об’єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

-  відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначаються керівником підприємства.

Відкриті акціонерні товариства зобов’язані не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань.

3.                      Класифікація Активів і Пасивів Балансу

Основним компонентом фінансової звітності є її баланс.

Баланс -  звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.

Баланс показує реальний фінансовий стан підприємства на конкретну дату та відображає співвідношення між економічними ресурсами підприємства й вимогами до них, є індикатором здатності підприємства виконувати свої зобов’язання.

Активи – ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Пасиви – джерела утворення цього майна і його цільове призначення.

Групи економічно однорідних активів та їх джерел, об’єднаних під однією назвою і виражених однією загальною сумою, показують відповідно в активі або пасиві балансу на одному рядку. Їх називають статтями балансу. Наприклад, стаття активу балансу “Товари” показує наявність товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу, а стаття пасиву балансу “Поточні зобов’язання за розрахунками з оплати праці” – заборгованість працівникам підприємства. Однорідні за економічним змістом статті об’єднуються в розділи активу і пасиву балансу.

У діючій формі балансу всі статті згруповано за їх економічним змістом у трьох розділах активу та 5 розділах пасиву, які мають відповідну назву. Загальні підсумки активу і пасиву балансу мають дорівнювати один одному. Це зумовлено тим, що в обох його частинах показано те саме майно але згруповане воно за різними ознаками: в активі – за складом і розміщенням, у пасиві – за джерелами його утворення і цільовим призначенням. Якщо актив балансу позначити через А, пасив – через П, статті активу – через а₁, а₂, а₃, ..., а_n, статті пасиву – через n₁, n₂, n₃, ..., n_n, можна побудувати математичні моделі рівності балансу.

В активі балансу показують наявність та розміщення майна. Тому підсумок активу балансу дорівнює сумі необоротних (М_н) і оборотних активів (М_о) та витрат майбутніх періодів (М_м) підприємства. Ця рівність матиме такий вигляд:

У зв’язку з тим, що групи майна однорідного за економічним змістом показуються в активі балансу окремими статтями, ця рівність матиме такий вигляд:

Отже,

=

В пасиві балансу показують те ж майно, що й в активі, але за джерелами його утворення і цільовим призначенням. Тому підсумок пасиву дорівнює сумі власного капіталу (зобов’язань перед власниками) (З_в) та залучених джерел – забезпечень наступних витрат і платежів (З_з), довгострокових зобов’язань (З_д), поточних зобов’язань (З_п) і доходів майбутніх періодів (З_м).

а якщо врахувати, що однорідні джерела показуються в пасиві балансу окремими статтями, то

=

Рівність активу і пасиву балансу можна показати в таких математичних моделях:

А = М; П = З; М = З; А = П;

=

У звітних балансах показники активу і пасиву наводяться на початок року і кінець звітного періоду. Це дає змогу виявити зміни, що відбулися за звітний період у складі активів і джерелах їх утворення.

Тобто в активі і пасиві балансу відображені одні й ті самі кошти, але їх розглядають під різним кутом зору:

- в активі  – що?

- у пасиві  – за рахунок чого?

Отже, основна особливість балансу  – рівність величини коштів, що є в активі й пасиві (рис. 15).

Активи                          зобов'язання

те, чим володіє       =     те, що підприємство                      +          власний

підприємство на           повинно                                                      (акціонерний)

певну дату                     повернути                                                   капітал

Рис. 15. Схематичне зображення структури балансу

Зобов'язання та власний (акціонерний) капітал становлять пасиви балансу. Отже,

АКТИВИ = ПАСИВИ

У звітних балансах показники активу і пасиву наводяться на початок року і кінець звітного періоду. Це дає змогу виявити зміни, що відбулися за звітний період у складі активів і джерел їх утворення.

Своєю чергою, активи балансу можна класифікувати за трьома ознаками: за тривалістю використання, за відношенням до об'єктів інвестування, за ступенем ліквідності. Класифікація активів подана на рис. 14.

  Пасив балансу показує джерела фінансування підприємства, котре може здійснюватися як за рахунок коштів власників, так і за рахунок короткотермінових та довготермінових зобов’язань кредиторам.

            Цей розподіл також надає інформацію про залучені і власні кошти підприємства, що дає змогу визначити ступінь самостійності підприємства або співвідношення власності в його межах. Класифікація пасивів подана на рис.15.

Рис. 16. Класифікація активів балансу

Рис. 16. Класифікація пасивів балансу

У табл. 8 подано   розширене  трактування  статей  балансу  міжнародного стандарту.

Таблиця 8

Характеристика інформаційної бази про активи та зобов’язання підприємства за його балансом